середа, 7 грудня 2016 р.

Про морську і континентальні геополітичні парадигми.



Бэзил Лидл Гарт. Исторя Первой мировой войны. М. 2014.
Про морську і континентальні геополітичні парадигми. Доволі часто у нас люблять перетворювати на аксіоми відносно тимчасові історичні тенденції, які мають свої історичні причини і свій обмежений часом горизонт. Однією з таких аксіом, з подачі російських геополітиків, стало розділення континентальної (франко-німецької) і океанічної (англо-саксонської) геополітичної стратегії. Між тим, це протистояння має доволі тривіальні історичні витоки. І, очевидно, доволі сильно обмежене в часі поле існування (принаймні, «нижня» межа доволі чітка – поч.. ХХ ст.). 

неділя, 17 квітня 2016 р.



ПОЛІТИЧНА ТЕОЛОГІЯ У ФІЛОСОФСЬКІЙ КУЛЬТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ – СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОСНОВНИХ ІДЕЙ
Тези виступу на Міжнародній науковій конференції "Дні науки Філософського факультету - 2016". Київ, КНУ ім. Т.Шевченка. 19.04.2016. 
Опубліковано:  "Дні науки філософського факультету – 2016", Міжн. наук. конф. (2016; Київ). Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету – 2016",  20-21  квіт.  2016  р.  :  [матеріали  доповідей  та  виступів]  /  редкол.: А. Є. Конверський [та ін.]. –  К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2016. – Ч. 8. - С.39-41.
Вивчення історії філософської культури доби Київської Русі потребує дослідницької уваги до всіх сегментів давньоруського світогляду.  З огляду на це, однією з важливих проблем є реконструкція філософсько-політичних та теолого-політичних ідей, що панували у києворуському суспільстві. Очевидно, що в умовах традиційного суспільства, яким було також і  суспільство епохи Київської Русі, важко казати про чітку демаркацію між філософською та теологічною сферами. Варто казати про їхній взаємоперетин та взаємопроникнення, за умов домінування теологічного над філософським. Зі зрозумілих причин, у радянський період а також перші пострадянські десятиліття, можливості дослідження теологічного аспекту києворуської суспільно-політичної думки були обмеженими. Саме тому, реконструкція того типу політичної теології, який конституював та легітимізував суспільну та державну структури давньоукраїнської держави, є актуальним в контексті розвитку досліджень історії соціальної філософії, філософії права та політичної філософії в Україні.

субота, 9 січня 2016 р.



Світоглядні основи суспільно-політичних ідей Тараса Шевченка: постановка проблеми.
 (Опубліковано: Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. - К.: КУТЕП, 2015. - Випуск 21. - С.8-25)
Проблема висвітлення світоглядних підстав та суспільно-політичних аспектів творчості Тараса Шевченка не є новою. Починаючи із піонерських, але написаних із різних ідеологічних та філософських позицій, робіт Федора Вовка[3], Михайла Драгоманова[9], Василя Щурата[54], Григорія Костельника[16], Омеляна Цісика[47], Степана Смаль-Стоцького[25], Дмитра Донцова[8] – суперечки навколо цієї проблеми ведуться, серед фахових філологів, істориків української філософії та політичної думки, публіцистів та політиків, аж до сьогодні. Полемічність проблематики викликана, насамперед, тією визначною роллю, яку зіграла постать Тараса Шевченка у формуванні модерного українського національного руху. Як зазначав ще Борис Грінченко: «в українській літературі з’явиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного, рівного йому своїм значенням у справі нашого національного відродження»[5, c.72].  Власне, на думку відомого американо-українського історика та політолога Романа Шпорлюка, саме з діяльності Тараса Шевченка та Кирило-Мефодіївського товариства слід розпочинати модерний період історії української нації, зумовлений насамперед виробленням основних засад програми національного руху та утвердженням модерної національної ідентичності[10, c.132].
Попри те, що подібні твердження можуть видатися дещо гіперболізованими, варто все ж погодитися з тим, що Тарас Шевченко став символом процесів національного пробудження другої пол. ХІХ – першої пол. ХХ ст. Відповідно, спроби проінтерпретувати творчість Шевченка згідно то тієї чи іншої ідеологічної або, ширше, світоглядно-філософської позиції були і залишаються одним із засобів  висловлення власного бачення розвитку модерного українського національного руху, зокрема в його політико-правових виявах, тим чи іншим автором. А це, в свою чергу, зумовлювало фрагментарність та ситуативність сприйняття світоглядних підстав тих чи інших аспектів творчості «Кобзаря». Зокрема, як зазначив історик української літератури Леонід Ушкалов: «попри те, що на сьогодні існує дуже великий корпус шевченкознавчих студій, мені не доводилось читати праці, де були б як слід розглянуті філософсько-естетичні погляди поета»[27, c.250]. Подібним чином можна охарактеризувати й ступінь дослідженості соціально-філософських чи філософсько-політичних (в широкому сенсі) поглядів Шевченка. Оскільки Україна до сьогодні знаходиться у процесі усвідомлення та оновлення власної філософської традиції, то дослідження світоглядних підстав творчості Тараса Шевченка продовжує залишатись актуальним для вітчизняного філософського співтовариства.