суботу, 9 січня 2016 р.



Світоглядні основи суспільно-політичних ідей Тараса Шевченка: постановка проблеми.
 (Опубліковано: Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. - К.: КУТЕП, 2015. - Випуск 21. - С.8-25)
Проблема висвітлення світоглядних підстав та суспільно-політичних аспектів творчості Тараса Шевченка не є новою. Починаючи із піонерських, але написаних із різних ідеологічних та філософських позицій, робіт Федора Вовка[3], Михайла Драгоманова[9], Василя Щурата[54], Григорія Костельника[16], Омеляна Цісика[47], Степана Смаль-Стоцького[25], Дмитра Донцова[8] – суперечки навколо цієї проблеми ведуться, серед фахових філологів, істориків української філософії та політичної думки, публіцистів та політиків, аж до сьогодні. Полемічність проблематики викликана, насамперед, тією визначною роллю, яку зіграла постать Тараса Шевченка у формуванні модерного українського національного руху. Як зазначав ще Борис Грінченко: «в українській літературі з’явиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного, рівного йому своїм значенням у справі нашого національного відродження»[5, c.72].  Власне, на думку відомого американо-українського історика та політолога Романа Шпорлюка, саме з діяльності Тараса Шевченка та Кирило-Мефодіївського товариства слід розпочинати модерний період історії української нації, зумовлений насамперед виробленням основних засад програми національного руху та утвердженням модерної національної ідентичності[10, c.132].
Попри те, що подібні твердження можуть видатися дещо гіперболізованими, варто все ж погодитися з тим, що Тарас Шевченко став символом процесів національного пробудження другої пол. ХІХ – першої пол. ХХ ст. Відповідно, спроби проінтерпретувати творчість Шевченка згідно то тієї чи іншої ідеологічної або, ширше, світоглядно-філософської позиції були і залишаються одним із засобів  висловлення власного бачення розвитку модерного українського національного руху, зокрема в його політико-правових виявах, тим чи іншим автором. А це, в свою чергу, зумовлювало фрагментарність та ситуативність сприйняття світоглядних підстав тих чи інших аспектів творчості «Кобзаря». Зокрема, як зазначив історик української літератури Леонід Ушкалов: «попри те, що на сьогодні існує дуже великий корпус шевченкознавчих студій, мені не доводилось читати праці, де були б як слід розглянуті філософсько-естетичні погляди поета»[27, c.250]. Подібним чином можна охарактеризувати й ступінь дослідженості соціально-філософських чи філософсько-політичних (в широкому сенсі) поглядів Шевченка. Оскільки Україна до сьогодні знаходиться у процесі усвідомлення та оновлення власної філософської традиції, то дослідження світоглядних підстав творчості Тараса Шевченка продовжує залишатись актуальним для вітчизняного філософського співтовариства.